Бурий ведмідь – типовий мешканець великих лісових масивів. На рівнинах він віддає перевагу великим і старим хвойним і мішаним лісам. В зоні мішаних лісів бурий ведмідь селиться в основному в старих, захламлених насадженнях типа пущі, поблизу мохових боліт і місць, де наявні придатні умови для влаштування зимових барлогів.
Характерним середовищем існування бурого ведмедя в Українських Карпатах є гірські ліси. Оптимальними оселищами для карпатської популяції цього виду є старі гірські ліси (що займають принаймні 70% території). Важлива вимога до місцеперебування – наявність густого чагарникового ярусу, вітровальних ділянок, ярів, де він може ховатися протягом дня. Залежно від сезону року міняє своє місцеперебування. Так, навесні, коли сніг у гірських долинах починає танути, ведмідь, вийшовши з барлога, спускається в долини, а потім у міру танення снігу піднімається в гори до полонин. О. Слободян (1998) стверджує, що влітку типовими оселищами ведмедя в Карпатах є зростаючі зруби з малиною та ожиною. Влітку звір трапляється також у криволіссі й часто виходить на полонини та скелясті гірські хребти, піднімаючись до висоти 1900 – 2000 м над р. м. У період великого врожаю чорниці звірі концентруються на субальпійських луках, а восени, коли достигають букові ліщинові горіхи – у букових лісах і заростях ліщини. В інші роки медвежі сходять у пояс карпатських букових лісів і ближче до садів з фруктовими деревами на околицях населених пунктів. У кінці літа ведмеді перекочовують на нижчі гіпсометричні висоти, у річкові долини, де відгодовується на посівах різних сільськогосподарських культур (овес, картопля, кукурудза), готується до зимової сплячки.
На територіях, де немає людей, ведмеді є активними вдень. Однак, там, де з'являється людина, вони живляться переважно вночі. Пошуки поживи їм полегшує добре розвинений нюх. Не зважаючи на те, що ведмедя вважають хижим звіром, дані щодо його трофіки свідчать, що він є всеїдною твариною.
В залежності від пори року, основу його трофічного раціону становлять зелені частини, плоди кореневища та бульби рослин, гриби, а також тваринна їжа – комахи та їх личинки, черв'яки, ящірки, жаби, мишоподібні гризуни, а ранньої весни – падаль. Джерелом м'яса для них насамперед є падаль, яку ведмеді знаходять після закінчення зими, під снігом. В Українських Карпатах бурий ведмідь протягом усього року харчується переважно рослинною їжею: плодами (30,5%), трав'янистими рослинами (13,9%) і горіхами ( 10,9%). З тваринної їжі ссавці протягом року становили 17%, комахи – 10,8%. Лише у випадку недостатньої кормової бази ведмідь може нападати на диких ратичних і свійських тварин, а також завдавати шкоди пасікам і сільськогосподарським культурам (овес, кукурудза). Жертвами ведмедя стають переважно ослаблені та хворі тварини.
Навесні й на початку літа в кормовому раціоні переважно молоді пагони, стебла, листя комахи, молюски, амфібій, плазуни, птахи, дрібні звірі, в кінці літа і на початку осені в ньому домінують ягоди, плоди, гриби, коренебульбоплоди, різні сільськогосподарські культури. Їсть також дичину, падло, мед, вишукує диких бджіл тощо.
Найінтенсивніший кормодобувний період ведмедя припадає на липень – вересень, перед заляганням у сплячку. Ведмідь мусить тоді нагромадити відповідні запаси жиру, котрих повинно вистачити йому для переживання сурового періоду. Основою для такого нагромадження жиру в наших умовах є плоди лісових ягідних чагарників (малини, ожини, чорниці, журавлини), а також висококалорійний корм (горішки бука, ліщини).
Загалом, бурий ведмідь веде осілий спосіб життя, а відзначені в Карпатах вертикальні переміщення зумовлені сезонною зміною кліматичних умов. Переважно особини дотримуються меж своєї індивідуальної ділянки, хоча, чітких меж між ними немає. Такі ділянки в Карпатах можуть мати різну площу: від 500 до 1000 га, що переважно залежить від наявності корму та щільності популяції. Кормова ємність угідь безпосередньо впливає на чисельність та величину індивідуальної ділянки ведмедя. Зокрема, площа такої ділянки, виявленої в Міжгірському лісництві (Закарпатська обл.), становить близько 500 га, в Солотвинському (Івано-Франківська обл.) – 1000 га, у Сколівських Бескидах (Львівська обл. ) – 900 га. В інших частинах ареалу виду індивідуальні ділянки часто не перевищують 800 га.
Життєвий цикл наших ведмедів регулюють пори року. В умовах Карпат деякі особини бурого ведмедя залягають у сплячку лише в період найсильніших морозів (з половини січня до кінця лютого), а до того тримаються поблизу букових лісів (у роки, врожайні на горіхи) і в річкових долинах, де концентруються ратичні. Деякі особини на території Карпат не залягають у сплячку взагалі.
Зимова сплячка, залежно від метеорологічних факторів, може тривати 45 – 95 діб. В окремі роки, зокрема під час м'яких і малосніжних зим, деякі особини не залягають у сплячку взагалі. Переважно, це стосується території Закарпаття.
На південних схилах, в Закарпатській області, бродячих особин зимою більше, ніж на північно-східних – в Івано-франківській, Львівській і Чернівецькій областях. В кінці грудня 1953 року бродячі ведмеді виявлені в Міжгірському, Тячівському, Рахівському і Верховинському районах, коли глибина снігу досягала 3 – 10 см, а температура повітря була 2-3 градуси нижче нуля.
Звичайно, що більшість ведмедів у найхолодніший і голодний період зими (з другої декади січня до середини лютого) залягають у сплячку. Залишаються бродячими здебільшого слабо відгодовані старі самці, хворі або травмовані особини. Проте в теплі, малосніжні чи безсніжні зими ведмеді в Карпатах залишаються активними протягом більшої її частини. Вагітні самки і молоді залягають першими, ялові – разом з самцями бродять довше. Останніми залягають старі самці.
Барлоги в Карпатах ведмідь здебільшого влаштовує на висотах 690 – 900 м над р. м. Вони розташовані переважно на схилах південної експозиції, порослих густим молодняком і в місцях, де були гнилі пні, звалені стовбури. Одна особина може використовувати барліг 4-5років підряд.
В зимове укриття ведмідь ще з осені настилає сухого листя, моху, трав, використовуючи барліг для відпочинку. Виходить за поживою все рідше, поки повністю не засинає. Спить помірно чутливою, особливо в теплі зими. В першу половину зимового сну, до середини січня, зранку виходить на полювання. Повертається в середині дня в барліг, залишаючись там до наступного ранку.
Розмножується карпатський бурий ведмідь порівняно повільно. Самка ведмедя в Карпатах народжує раз на два роки. Перший приплід вона приносить на четвертому році життя. До того ж, приплід самка дає не щороку, а тільки через рік. Самці стають статевозрілими в кінці другого року життя.
Перші ознаки гону проявляються в кінці травня – на початку червня. Переслідування самок самцями на північно-східному макросхилі Карпат відбувається переважно в червні; зокрема це спостерігали 4 і 16 червня 1974 року, 20 і 25 червня 1975 року. Хоча, залежно від трофічних і метеорологічних факторів, період спарювання може наступати раніше або затримуватися на кілька днів. Вагітність самки триває 7 місяців. Молоді з'являються з другої половини грудня до середини січня (на південних схилах), і до початку лютого (на північних). У молодих самок, особливо у тих, що приносять приплід уперше, малята з'являються у лютому і навіть у першій половині березня. Новонароджені ведмежата важать 450 – 550 г. Молодих у приплоді буває 1, дуже рідко 2, бродячі самки приплід не приносять. Ведмежата народжуються сліпими, з коротким негустим світло-сірим волосяним покривом, більшість - з широкою білою смугою на шиї. Під час виходу з барлоги довжина ведмежат збільшується до 280 – 300 мм, вага до 1,5 кг. Прозрівають через 30 – 35 діб після народження.
В післябарліжний період ростуть швидше і до кінця вересня досягають ваги 20 кг і більше. Збільшення ваги відбувається і далі, до залягання в барліг, особливо у випадку урожаю букових горішків. Цьоголітки в листопаді – грудні, маючи вагу 35 – 40 кг, у залежності від кліматичних умов і врожайності основних і продуктивних кормів, залягають у барліг разом із матір'ю.
Ведмежата відразу після народження можуть важити 340 – 680 г. Лише після 22 днів життя у них відкриваються очі. Перші місяці малята живляться молоком матері. Тому так важливо, щоб доросла самка, що залягає в сплячку, перед тим спожила значну кількість корму і нагромадила достатньої кількості жиру.
Новонароджені ведмежата покидають барліг через 2 – 3 місяці. Важать вони вже по 10 кг. Молоком матері ведмежата годуються всю весну, восени досягають ваги 30 – 40 кг, залягають на зиму з дорослою самкою в один барліг. Протягом наступних від півтора року до 3 вони мандрують разом з ведмедицею.
Повного росту ведмідь досягає на 8 – 12 році свого життя. Живе ведмідь у природних умовах до 30 – 35 років, у неволі довше.